Фізичний розвиток хлопчиків 11-14 років – учасників шкільної секції з боксу

Анотація

Сучасна система фізичного виховання потребує впровадження індивідуалізованого підходу для оптимізації фізичного розвитку та зміцнення здоров’я школярів. Особливої уваги набуває врахування соматотипу як генетично зумовленої ознаки в процесі занять шкільним спортом, зокрема боксом, у середньому шкільному віці, який є важливим періодом для фізичного розвитку.

Мета дослідження – визначити особливості фізичного розвитку хлопчиків 11-14 років, які займаються у шкільній секції з боксу, враховуючи приналежність до певного соматотипу.

Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 52 хлопчики віком 11-14 років, які відвідували секцію боксу у закладі загальної середньої освіти. Для визначення соматотипу використано модифіковану схему Штефко- Островського. Оцінку функціонального стану проводили на початку та наприкінці навчального року, застосовуючи метод пульсометрії, динамометрії, спірометрії, а також пробу Мартіне-Кушелевського та індекси (маси тіла, життєвий, силовий, Робінсона). Одержані дані були представлені за використанням методів математичної статистики.

Результати. Встановлено, що систематичні заняття боксом забезпечують стійкий результат, який посилюється з віком і має специфічний характер для кожного соматотипу. Спільною тенденцією для всіх груп став статистично значущий приріст показників життєвої ємності легень та кистьової динамометрії. Найбільш гармонійний розвиток та високу адаптацію до навантажень продемонстрували представники м’язового і торакального типів. У хлопчиків астеноїдного типу зафіксовано покращення економiзації функції серцево-судинної системи.

Висновки. Експериментально підтверджено, що адаптаційні зміни у хлопчиків однакового віку під впливом фізичної активності у шкільній секції з боксу відзначаються особливостями, що пов’язані з приналежністю до певного соматотипу. Отримані результати свідчать про необхідність індивідуалізації тренувальних програм, особливо для представників дигестивного соматотипу, адже вони відзначалися найнижчою ефективністю адаптації до стандартних навантажень.