Використання тренажерного обладнання у системі позаурочних занять для розвитку силових здібностей юнаків старших класів

Анотація

Сила – одна з провідних фізичних якостей людини, вона лежить в основі розвитку всіх інших рухових якостей. Її можна розвивати шляхом використання різних вправ, а саме: з обтяженням масою власного тіла, з обтяженням масою предметів, у подоланні опору еластичних предметів, у подоланні опору партнера, у само- опорі, на силових та ізометричних тренажерах.

Мета дослідження – визначити рівень розвитку силових здібностей у юнаків 10-11 класів за допомогою тренажерного обладнання в позаурочних формах занять.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення даних літературних джерел, фізіологічні методи дослідження; антропометричні методи дослідження; педагогічні методи дослідження; педагогічне тестування фізичної підготовленості; методи математичної статистики.

Результати роботи. Після занять у 15-річних середній рівень силових показників зріс до Me = 48,5 кг, а межі квартилів відповідно розширилися до LQ = 43.5 кг; UQ = 53.5. У групі 16-річних хлопців спостерігалася схожа тенденція: Me = 47.5 кг на початку з LQ = 42.5 кг; UQ = 50.5 кг, тоді як після занять медіана зросла до Me = 53.5 кг, а міжквартильний інтервал змістився до LQ = 49.5 кг; UQ = 57.0 кг. У вправі на тягу верхнього блоку до грудей юнаки 15 років показали медіанне значення Me = 29,0 кг до початку занять, з міжквартильним інтервалом LQ = 23.0 кг; UQ = 31.0 кг, що свідчить про широке розсіювання результатів і різний рівень фізичної підготовленості У 16-річних школярів спостерігалися вищі початкові показники (Me = 36.0 кг), які зросли до Me = 42.0 кг після занять. Межі квартилів змістилися з LQ = 33.0 кг; UQ = 41.0 кг до LQ = 41.0 кг; UQ = 48.0 кг, що підтверджує зростання загального рівня силової підготовки. У 15-річних імовірність того, що випадковий результат після тренування буде вищим за будь-який випадковий результат до тренування, становить 87.5 %. У 16-річних: така ймовірність ще вища – 93.75 %, що свідчить про майже максимальне покращення показників після завершення курсу. Ефект Кліфа становив Δ = 0.87 для 15-річних і Δ = 1.00 для 16-річних, що відповідає «дуже великому» практичному ефекту. Отже, запропонована програма тренувань забезпечує статистично достовірне й практично значуще підвищення силової підготовленості старшокласників.

Висновки. Дослідження достовірно довело ефективність систематичного використання тренажерного обладнання у позаурочних заняттях для розвитку силових здібностей юнаків 15–16 років. Усі п’ять тестованих вправ засвідчили суттєве підвищення медіанних показників, причому приріст сягав 5–9 кг залежно від віку й вправи. Розмір ефекту Кліфа в кожній вправі перевищив 0.87, а в чотирьох випадках досяг максимального значення 1.00, що відповідає «дуже великому» практичному ефекту.