Особливості фізіологічних характеристик юнаків при використанні різних параметрів фізичної активності у закладі вищої освіти

Анотація

У статті представлено результати дослідження з визначення особливостей вияву і зміни функціональних характеристик у юнаків, які використовували різні параметри фізичної активності під час першого року навчання у закладі вищої освіти.

Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 75 юнаків віку 17,9±0,4 років, які належали до різних соматотипів та не мали застережень щодо використання різних обсягів фізичної активності. Методом випадкової вибірки для кожного соматотипу сформували експериментальну і контрольну групи. У них використовували однакові експериментальний та традиційний чинники забезпечення фізичної активності. Розбіжності полягали в тому, що перший зазначений чинник передбачав фізичні навантаження, які визначали з урахуванням поточного стану розвитку рухових якостей юнаків із кожним соматотипом та розроблених нами для цих соматотипів нормативів оцінки. Основу змісту занять формували, виходячи з інтересів і побажань юнаків, викладач здійснював лише загальну організацію, коригування деяких засобів, методів, оптимізацію параметрів відповідно до поточних можливостей юнаків. У контрольних групах змістом були загальноприйняті параметри навантажень, які використовують при розвитку певної рухові якості; підставою для визначення якостей для розвитку на заняттях, був рівень вияву, що найбільше відрізнявся від необхідного згідно рекомендованих дослідниками середньовікових нормативів оцінки. Для діагностики соматотипу використовували модифіковану методику Штефко-Островського. необхідні емпіричні дані одержували, використовуючи добре відомі функціональні тести, які дозволяли визначити артеріальний тиск, частоту пульсу в різних ситуаціях, життєву ємність легень, а також індекси Робінсона, Мартине, силовий і життєвий. Тестування здійснювали на початку і наприкінці експерименту.

Результати. Протягом навчального семестру в експериментальних групах юнаків із А-типом і Д-типом поліпшилися по 4 рухові якості, в юнаків із Т- і М- типами – по 2, тоді як у контрольних групах по 1 і тільки в А- та М- типах. При порівнянні результатів експериментальної і контрольної груп певного соматотипу наприкінці більш високі результати виявили в перших. У А-типі таких було 2 показника, у Т- і М- типах – по 3, Д-типі – 1; у інших показниках значення не відрізнялися.

Висновки. Експериментальний чинник дозволяє досягти значно кращого результату в поліпшенні фізіологічних характеристик юнаків, ніж традиційні організація і зміст університетського фізичного виховання, які не передбачають використання елементів персоналізованого підходу, реалізовані в експериментальних групах.