Розумова працездатність у різні вікові періоди залежно від режиму рухової активності
DOI:
https://doi.org/10.32626/2309-8082.2021-21.35-38Ключові слова:
розумова працездатність, вікові періоди, рухова активність, попередній руховий досвідАнотація
Вивчення вікової динаміки розумової працездатності при різних режимах повсякденної рухової активності. Методи дослідження. Проведено обстеження 128 прак тично здорових чоловіків 40–79 років з різними звичними режимами повсякденної рухової активності та різним руховим досвідом, а саме від майстра спорту до осіб, які ніколи не займалися фізичною культурою. Обстежуваних було розподілено на 4 групи, у кожній склад було проранжовано за віком з інтервалом у десять років. Розумову працездатність оцінювали, використовуючи методику коректурної проби. Результати дослідження. Аналіз одержаних даних представників зрілого і літнього віку засвідчив, що особи з високим рівнем повсякденної рухової активності аж до пізніх періодів онтогенезу мали статистично значущу перевагу в показниках розумової працездатності над однолітками, які ведуть малорухливий спосіб життя. Суттєвий вплив на динаміку розумової працездатності мала минула спортивна діяльність індивіда. Висновки. Особи з високим рівнем повсякденної рухової активності мають перевагу в значеннях показника уваги, інтенсивності уваги і швидкості переробки інформації, порівняно з однолітками, які ведуть малорухомий спосіб життя. Спортсмени, які зберегли високий режим рухової активності, переважають однолітків з інших дослідних груп у розумовій працездатності до семидесяти років.
Посилання
Бодров В. А. Профессиональное утомление : Фундаментальные и прикладные проблемы. М., 2009. С. 7.
Вавилов В. В., Ключникова С. А., Ушникова А. И. Особенности взаимосвязи ведущих компонентов двигательной активности показателей умственной работоспособности при занятиях атлетической гимнастикой. Педагогико-психологические и медикобиологические проблемы физической культуры и спорта. 2015. № 4 (37). С. 26-35.
Виленский М. Я. Студент как субъект физической культуры. Теория и практика физической культуры. 1999. № 10. С. 2-5.
Драб Я. М. Психологічні особливості соціалізації та саморегуляції людей похилого віку. Нейроnews: психоневрологія і нейропсихіатрія. 2016. № 2-1. С. 14-19.
Набиуллин Р. Р., Хурамшин И. Г., Русанов С. С. Анализ показателей умственной деятельности у лиц разного возраста при выполнении стандартной физической нагрузки. Казанский педагогический журнал. 2016. № 1 (114). С. 1-5.
Олексенко П. Вік і активна діяльність. Вісник НАН України. 2009. № 2. С. 56-58.
Розенблат В. В. Утомление : Руководство по физиологии труда. М. :
Медицина, 1983. С. 227-250.
Трахтенберг И., Поляков А. Очерки физиологии и гигиены труда пожилого человека. Київ : Авіценна, 2007. 200 c.
Хаммад Е. В. Биомаркеры старения: от функции к молекулярной биологии. Геронтология. Научно-практической журнал. 2017. Т. 5. № 1. С. 81-94.
Jia, L., Zhang, W., Chen, X. (2017), Common metods of biological age estimation. Clinical interventions in aging. Vol.12. pp. 759-794.
Milot, E., Morissete-Tomas, V., Li, Q. (2014), Trajectories of physiological dis regulation predicts mortality and health outcomes in a consistent manner across three populations. Mechanisms of ageing and development. Vol. 141. pp. 56-63.
Kharkovlyuk-Balakina N. V. (2012) Influence of aging rate on professional adaptation of workers with mental activity. Biological mechanisms of aging. Materials of the X International Symposium. May 16-19 2020. Kharkiv: NHU, 71 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.