Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини

Кінезіологічні вправи та ігри як засіб розвитку координаційних і мовленнєвих здібностей дітей дошкільного віку

Aleksandra Siedlaczek-Szwed — сб, 25 кві 2026 00:00:00 +0300

Сучасні європейські підходи до дошкільної освіти акцентують на необхідності цілісного розвитку дитини, що передбачає інтеграцію моторної, когнітивної та мовленнєвої сфер. У цьому контексті особливої значущості набуває використання кінезіологічних вправ як засобу активізації сенсомоторної інтеграції та міжпівкульної взаємодії, що розглядаються як важливі механізми формування мовлення та когнітивних функцій.

Мета досліження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання кінезіологічних вправ і ігор у розвитку координаційних і мовленнєвих здібностей дітей старшого дошкільного віку на основі сучасних міжнародних наукових підходів.

Методи та організація дослідження. У дослідженні взяли участь 32 дитини 5–6 років, які були розподілені методом випадкової вибірки на експериментальну та контрольну групи. Оцінювання здійснювалося за координаційними, мовленнєвими та когнітивно-процесуальними показниками з використанням педагогічних тестування і спостереження, а також методу психологічного аналізу мовленнєвої діяльності. Формувальний експеримент тривав 12 тижнів і передбачав використання експериментального чинника, – змісту рухової активності, методика організації і реалізації якого базувався на інтеграції перехресних рухів, вправ на динамічну і реципрокну координацію, розвиток дрібної моторики, ритміко-мовленнєвих ігор, дихальних і балансувальних вправ, поєднаних із мовленнєвим супроводом. Статистична обробка результатів здійснювалась із застосуванням адекватних методів математичної статистики.

Результати. Встановлено статистично значущу позитивну динаміку у розвитку координаційних і мовленнєвих здібностей дітей експериментальної групи, що проявилося у підвищенні точності та узгодженості рухів, покращенні здатності до програмування і переключення рухових дій, збагаченні словникового запасу та підвищенні зв’язності мовлення. Отримані результати узгоджуються з сучасними міжнародними дослідженнями, що підтверджують взаємозв’язок моторного і мовленнєвого розвитку дітей.

Висновок. Впровадження кінезіологічних вправ і ігор у освітній процес закладів дошкільної освіти забезпечує інтегрований розвиток моторної та мовленнєвої сфер, підвищує рівень психомоторного розвитку дітей, ефективність педагогічного впливу за іншими напрямками їхнього розвитку. Отримані результати підтверджують доцільність використання кінезіологічного підходу як інноваційного напряму модернізації змісту дошкільної освіти відповідно до сучасних європейських освітніх тенденцій.

Порівняльний аналіз фізичної активності студентської молоді в Україні та Німеччини

Gennadiy Zelinskyy — сб, 25 кві 2026 00:00:00 +0300

Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі рухової активності та психоемоційного благополуччя у формуванні здорового способу життя студентської молоді. Студенти України та країн Європи, зокрема Німеччини, зазнають впливу значного навчального навантаження, недостатнього рівня рухової активності та дії стресогенних чинників, що негативно позначається на якості життя та суб’єктивному благополуччі.

Мета дослідження здійснити порівняльний аналіз рівня рухової активності студентської молоді України та Німеччини, а також визначити чинники, що впливають на їх формування.

Методи дослідження. Для оцінки рухової активності проведено анкетне опитування здобувачок першого курсу на базі Львівського Політехнічного Університету та Київського політехнічного університету імені Ігоря Сікорського загальною кількістю 300 здобувачів (дівчат) вищої освіти першого року навчання, вік усіх – у межах 17.6 ± 0.5 років. Опрацювання даних здійснено з використанням методів математичної статистики, а саме зроблено розрахунок кількості й відсоткового співвідношення відповідей респондентів за кожним питанням анкети. Це дало змогу з’ясувати розподіл відповідей і встановити частку осіб, які обрали певні варіанти. Для узагальнення результатів застосовано частотний і відсотковий аналіз. Порівняльний аналіз показників студентської молоді України та Німеччини проведено на основі вторинних джерел, що містять дані щодо рівня рухової активності, регулярності занять фізичною культурою.

Результати. Встановлено, що більшість українських студентів характеризуються високим рівнем обізнаності щодо значення рухової активності, проте її фактичний рівень і регулярність залишаються недостатніми. Порівняльний аналіз показав, що студентська молодь Німеччини демонструє вищий рівень рухової активності та більшу різноманітність її форм, зокрема позаакадемічних і організованих. Визначено, що основними чинниками, які обмежують рухову активність, є дефіцит часу, навчальне навантаження, втома, недостатня мотивація та інфраструктурні обмеження.

Висновки. Отримані результати свідчать про необхідність підвищення рівня рухової активності студентської молоді шляхом упровадження комплексних програм, спрямованих на розвиток мотивації, покращення доступу до спортивної інфраструктури та інтеграцію фізичної активності у повсякденний спосіб життя.

Використання оздоровчих технологій у розвитку дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку

Леся Галаманжук, Любов Левандовська — сб, 25 кві 2026 00:00:00 +0300

Сучасні трансформації в системі освіти України, пов’язані з оновленням державних стандартів дошкільної і початкової освіти, актуалізують проблему формування здоров’язбережувальної компетентності як ключової складової гармонійного розвитку дитини. У цьому контексті особливого значення набувають оздоровчі технології, адже сприяють забезпеченню фізичного, психічного, соціального благополуччя дітей та реалізації принципу наступності в освіті (дошкільній і початковій).

Мета дослідження – вивчення результативності використання оздоровчих технологій у практиці розвитку дітей дошкільного віку з урахуванням сучасних європейських підходів до дошкільної освіти та концепції Нової української школи.

Методи та організація дослідження. Основний використаний метод – педагогічний експеримент, реалізовували його на констатувальному, формувальному і контрольному етапах дослідження. Експериментальний чинник містив форми, засоби і методи педагогічного впливу, його основа – інтеграція компетентнісного, діяльнісного, практико-орієнтованого підходів. Реалізація відбувалася через кейс-орієнтовані завдання, проєктну діяльність, педагогічну практику, рефлексивний аналіз. Оцінювали ефект за результатами аналізу навчально-практичної діяльності здобувачів і використання методу анкетування; розроблена анкета враховувала рекомендації фахівців.

Результати. Реалізація експериментального чинника забезпечила суттєве підвищення готовності здобувачів використовувати оздоровчі технології у практиці взаємодії з дітьми 5-6 років. Найбільш виразними зміни були у діяльнісному компоненті: здобувачі перейшли від фрагментарного до системного використання оздоровчих технологій у практичній діяльності. Когнітивний компонент характеризувався поглибленням розуміння сутності та функцій оздоровчих технологій, позитивна зміна у показнику рефлексивного компоненту засвідчувала розвиток здатності до самоаналізу і корекції практичної діяльності.

Висновок. Використання оздоровчих технологій у роботі з дітьми потребує утворення якісного освітнього процесу, основу якого становить його системна організація в аспекті вирішення завдань з розвитку дитини, збереження і зміцнення її здоров’я.

Розвиток бадмінтону в Україні у контексті європейських показників залученості населення та проблеми достовірності статистичних даних

Тетяна Кропивницька, Вадим Гусаров, Сергій Матвєєв — сб, 25 кві 2026 00:00:00 +0300

Розвиток масового спорту є одним із ключових чинників досягнення високих спортивних результатів на міжнародному рівні. В умовах домінування азійських країн у світовому бадмінтоні та активного прагнення європейських держав до посилення конкурентоспроможності, Україна не має системного аналізу кількісних показників розвитку цього виду спорту, що зумовлює актуальність дослідження.

Мета дослідження – підвищення ефективності системи обліку статистичних даних про розвиток бадмінтону в Україні.

Методи. У дослідженні використано методи аналізу та узагальнення статистичних даних Європейської конфедерації бадмінтону, а також щорічних звітів Міністерства молоді та спорту України за період 2014– 2024 років. Здійснено порівняльний аналіз кількісних показників залученості населення до занять бадмінтоном в Україні та в провідних країнах Європи.

Результати дослідження засвідчили суттєве відставання України від ТОП-10 країн Європи: у п’яти провідних державах частка залученого населення становить від 0,20 % до 1,47 %, тоді як в Україні цей показник дорівнює лише близько 0,002 %. Впродовж 2014–2024 років виявлено стійку негативну динаміку – загальна чисельність осіб, залучених до занять бадмінтоном, скоротилася більш ніж удвічі (на 52 %), причому суттєво вплинули на цей процес пандемія COVID-19 та повномасштабна війна. Окремо виявлено проблему достовірності наявних статистичних даних, що зумовлена складною організаційною структурою спортивної системи, відсутністю єдиних електронних реєстрів, можливим дублюванням обліку спортсменів у різних організаціях, а також недостатньою автономією спортивних федерацій.

Висновок. Виявлено, що розвиток бадмінтону потребує системних змін, зокрема впровадження єдиного електронного реєстру осіб, які займаються бадмінтоном, переходу до клубної системи з обов’язковим ліцензуванням гравців, а також розширення повноважень національної федерації як головного суб`єкта централізованого накопичення статистичних даних. Реалізація зазначених заходів сприятиме підвищенню достовірності статистичних даних і ефективності управління розвитком виду спорту.

Дієвість реалізації сформованих педагогічних умов у розвитку характеристик особистісного компонента дівчаток – пацієнток санаторно-курортного закладу

Ярослав Курівський — сб, 25 кві 2026 00:00:00 +0300

Вивчали вплив експериментального чинника порівнюючи його з чинником, що характеризував традиційний зміст режиму дня дітей у санаторно-курортному закладі.

Мета дослідження полягала у встановленні дієвості виокремлених педагогічних умов у поліпшенні показників, об’єднаних в особистісному компоненті дівчаток 14-15 років із різними захворюваннями під час перебування у санаторно-курортному закладі.

Матеріал та методи дослідження. У експерименті взяли участь 78 дівчаток із захворюваннями опорно- рухового апарату, серцево-судинної і нервової систем, вік яких становив 14-15 років. Із них сформували експериментальну та контрольну групи, в яких використовували відповідно експериментальний чинник та традиційні організацію, зміст заходів і їх реалізацію у санаторно-курортному закладі. Порівнювали результати, досягнуті дівчатками за час перебування в санаторії у показниках самопочуття, активності, настрою і функціональних характеристик (життєва ємність легень, частота серцевих скорочень у спокої, систолічний і діастолічний артеріальний тиск, індекси – життєвий, силовий, Робінсона).

Результати. На початку навчання значення досліджуваних показників у кожній експериментальній (ЕГ) та контрольній (КГ) групах дівчаток із певним захворюванням були практично однаковими. Наприкінці результати були іншими: самооцінка самопочуття, активності, настрою в усіх ЕГ практично не відрізнялася від нормативних оцінок, у КГ – були завищеними або заниженими. Більшість функціональних характеристик у КГ дівчаток виявляли негативну тенденцію зміни, в ЕГ – переважно позитивну з такими особливостями: в дівчаток із захворюваннями опорно-рухового апарату значення життєвого індексу та Робінсона поліпшилися відповідно на 9,2 і 5,3 % (р <0,05÷0,001), досягнувши наприкінці значно вищих значень, ніж у КГ. У дослідних групах дівчаток із захворюваннями серцево-судинної системи поліпшилися силовий і життєвий індекси (відповідно на 8,7 і 11,2 %; р <0,05÷0,001), але наприкінці значення були практично однаковими. У ЕГ дівчаток із захворюваннями нервової системи поліпшилися значення трьох показників, у КГ – погіршилася постуральна стабільність на 4,5 %; наприкінці значення 4 показників у перших були суттєво кращими, ніж у других.

Висновки. Визначені й використані у практиці педагогічні умови виявилися дієвими у поліпшенні психофізіологічних показників, що характеризують особистісний компонент дівчаток із різними захворюваннями, під час їхнього лікування в санаторно- курортному закладі.

Взаємозв’язки показників загальної та спеціальної фізичної підготовки у карате

Анатолій Магльований, Оксана Блавт, Ольга Кунинець — сб, 25 кві 2026 00:00:00 +0300

Досліджено питання загальної та спеціальної фізичної підготовки у карате, актуальність якого зумовлена необхідністю підвищення ефективності змагальної діяльності спортсменів.

Мета дослідження – визначити особливості взаємозв’язків між показниками загальної та спеціальної фізичної підготовленості спортсменів у карате.

Матеріал та методи. Дослідження реалізовано на теоретичному та емпіричному рівнях. Використано аналіз та узагальнення наявних літературних джерел, педагогічні тестування й експеримент, методи математичної статистики. Досліджувану вибірку склали 22 спортсмени-каратисти 18-20 років, які тренуються на етапі попередньої базової підготовки.

Результати. Визначено статистично значущі взаємозв’язки між показниками спеціальної фізичної підготовленості за показниками максимальної сили удару рукою та окремими результатами загальної фізичної підготовленості. Виявлено позитивну кореляцію сили удару з результатами поштовху набивного м’яча масою 1, 2, 3 кг та показниками максимальної сили кисті. Визначена, вага від 1 до 3 кг є оптимальною для розвитку сили удару і подальшого позитивного перенесення фізичних якостей. Установлено відсутність взаємозв’язку сили удару рукою у спортсменів-каратистів з поштовхом м’яча масою 5 кг та пряма взаємозалежність між загально-підготовчими вправами такими як «станова тяга» і спеціальними діями каратистів, зокрема ударами рук.

Висновки. Враховуючи, що рівень ЗФП є фундаментальною базою для вдосконалення спеціальних навичок у карате, встановлення кореляційних взаємозв’язків між їхніми показниками є стратегічно важливим. Виявлений прямий взаємозв’язок між силою ударів руками та показниками станової динамометрії свідчить про критичну роль максимальної сили м’язів кору та нижніх кінцівок у формуванні ударної потужності. Це вказує на необхідність цілеспрямованого розвитку базової сили як необхідної умови для подальшої спеціалізації швидкісно-силових компонентів у карате.

Дієвість чинної навчальної програми у поліпшені фізичної підготовленості юних баскетболістів групи спеціалізованої підготовки

Микола Прозар, Вадим Стасюк, Олена Буртова — сб, 25 кві 2026 00:00:00 +0300

Відповідно до навчальної програми з баскетболу, тренувальний процес спрямований на поступове та поетапне формування фізичної підготовленості юних спортсменів.

Мета дослідження – визначити дієвість чинної навчальної програми у поліпшенні показників фізичної підготовленості юних баскетболістів групи спеціалізованої підготовки.

Методи. На основі опрацювання, систематизації та узагальнення джерел інформації було визначено тестові випробування для вияву рівня фізичної підготовленості (педагогічні методи дослідження); для обробки емпіричних даних використано методи математичної статистики.

Результати. Отримані результати дослідження фізичної підготовленості вказують на те, що з-поміж п’яти досліджених показників покращилися результати вибухової сили м’язів нижніх кінцівок та показники силової витривалості, окрім показників захисників у тестовому випробуванні «згинання та розгинання рук в упорі лежачи за 30 с». Водночас, за результатами тестового випробування «біг 20 м» отримали результати, які свідчать про недостовірні зміни показників швидкісних якостей, як у захисників, нападників так і у центральних блокуючих. Схожі дані отримали під час вияву рівня розвитку аеробної витривалості: за результатами тестового випробування «біг 3000 м».

Висновок. Навчальна програма з баскетболу є частково ефективною для розвитку фізичної підготовки юних баскетболістів. Зважаючи на те, що швидкісні здібності та аеробна витривалість у віковому періоді від 16-ти до 17-ти років не є сприятливими у розвитку, а їх приріст має лише не суттєву тенденцію до покращення, у тренувальному процесі юних баскетболістів варто використовувати індивідуальний підхід, варіативність тренувальних навантажень та враховувати біологічні темпи росту і розвитку підлітків.