Дієвість реалізації сформованих педагогічних умов у розвитку характеристик особистісного компонента дівчаток – пацієнток санаторно-курортного закладу

Анотація

Вивчали вплив експериментального чинника порівнюючи його з чинником, що характеризував традиційний зміст режиму дня дітей у санаторно-курортному закладі.

Мета дослідження полягала у встановленні дієвості виокремлених педагогічних умов у поліпшенні показників, об’єднаних в особистісному компоненті дівчаток 14-15 років із різними захворюваннями під час перебування у санаторно-курортному закладі.

Матеріал та методи дослідження. У експерименті взяли участь 78 дівчаток із захворюваннями опорно- рухового апарату, серцево-судинної і нервової систем, вік яких становив 14-15 років. Із них сформували експериментальну та контрольну групи, в яких використовували відповідно експериментальний чинник та традиційні організацію, зміст заходів і їх реалізацію у санаторно-курортному закладі. Порівнювали результати, досягнуті дівчатками за час перебування в санаторії у показниках самопочуття, активності, настрою і функціональних характеристик (життєва ємність легень, частота серцевих скорочень у спокої, систолічний і діастолічний артеріальний тиск, індекси – життєвий, силовий, Робінсона).

Результати. На початку навчання значення досліджуваних показників у кожній експериментальній (ЕГ) та контрольній (КГ) групах дівчаток із певним захворюванням були практично однаковими. Наприкінці результати були іншими: самооцінка самопочуття, активності, настрою в усіх ЕГ практично не відрізнялася від нормативних оцінок, у КГ – були завищеними або заниженими. Більшість функціональних характеристик у КГ дівчаток виявляли негативну тенденцію зміни, в ЕГ – переважно позитивну з такими особливостями: в дівчаток із захворюваннями опорно-рухового апарату значення життєвого індексу та Робінсона поліпшилися відповідно на 9,2 і 5,3 % (р <0,05÷0,001), досягнувши наприкінці значно вищих значень, ніж у КГ. У дослідних групах дівчаток із захворюваннями серцево-судинної системи поліпшилися силовий і життєвий індекси (відповідно на 8,7 і 11,2 %; р <0,05÷0,001), але наприкінці значення були практично однаковими. У ЕГ дівчаток із захворюваннями нервової системи поліпшилися значення трьох показників, у КГ – погіршилася постуральна стабільність на 4,5 %; наприкінці значення 4 показників у перших були суттєво кращими, ніж у других.

Висновки. Визначені й використані у практиці педагогічні умови виявилися дієвими у поліпшенні психофізіологічних показників, що характеризують особистісний компонент дівчаток із різними захворюваннями, під час їхнього лікування в санаторно- курортному закладі.