Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини

Інструментальна фіксація у дошкільників координації рухів нижніми кінцівками

Aleksandra Siedlaczek-Szwed — 2025-08-27

У статті розглянуто параметри метрологічних характеристик, якими відзначалася фіксація результатів тестування координації рухів нижніми кінцівками з використанням розробленого нами приладу та у традиційний спосіб.

Мета дослідження полягала в експериментальному визначенні ефективності використання приладу, розробленого на основі новітньої електроніки, для фіксації у дошкільників результатів виконання тесту на координацію рухів нижніми кінцівками.

Матеріал та методи. У дослідженні взяли участь 42 дитини віку 6 років, з яких 21 дівчинка (6.1±0.2 років) і 21 хлопчик (6.0±0.4 років). Діти не мали відхилень у стані здоров’я, їх було обрано методом випадкової вибірки із загальної вибірки чисельністю 84 дитини. Розроблений прилад використовували для фіксації результатів у тесті «the foot-tapping test (FTT)», який дозволяє оцінювати стан розвитку координації рухів нижніми кінцівками. Визначали такі метрологічні характеристики фіксації результатів: надійність, валідність. Аналізували окремо дані дівчаток та хлопчиків, одержані після кожного з трьох щомісячних тестувань. Порівнювали результати, що були одержані традиційним способом їхньої реєстрації, та одержані за допомогою розробленого нами приладу.

Результати. Фіксація результатів виконання дітьми тесту FTT традиційним (візуальна оцінка результату) способом та за допомогою розробленого нами приладу засвідчила існування розбіжності в їхній надійності та валідності. Значення їх коефіцієнтів свідчили, що другий зазначений спосіб суттєво кращий, ніж перший. Так у дівчаток коефіцієнти надійності знаходилися в межах 0.895-0.907, у хлопчиків – 0.890-0.901, коефіцієнти валідності – відповідно у межах 0.607-0.648 та 0.602- 0.610. У всіх випадках такі значення коефіцієнтів свідчили про досить високий ступінь надійності та валідності. Традиційний спосіб фіксації результатів відзначався низьким ступенем валідності та надійності. Крім цього, не було виявлено розбіжності у середніх результатах дівчаток і хлопчиків, що свідчило про подібну тенденцію у розвитку координації рухів нижніми кінцівками.

Висновки. Під час вивчення зазначеного виду координації у дітей дошкільного віку доцільно для фіксації результатів використовувати розроблений нами прилад. Моніторинг розвитку координації здійснювати систематично. Під час аналізу отриманих даних не обов’язково формувати окрему вибірку дівчаток та хлопчиків.

Вплив силового та аеробного тренінгу на показники маси тіла, об’єму талії та результати функціональних тестів у жінок із надмірною масою тіла

Ольга Самолюк — 2025-08-27

З кожним роком проблема ожиріння населення планети посилюється. У багатьох країнах поширеність надлишкової маси тіла вище серед жінок. Незважаючи на очевидний метаболічний ефект від фізичної активності на здоров՚я людини, відзначається невизначеність щодо впливу тренінгів різної спрямованості на функціональні показники, зміни маси тіла і зменшення обсягів талії у жінок середнього віку, що мають надлишкову масу тіла.

Мета дослідження: вивчення впливу 12-тижневого тренінгу різної спрямованості (силовий тренінг, аеробний тренінг) на показники здоров՚я жінок 45-50 років, що мають надлишкову масу тіла.

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення даних завдань використовувався аналіз і синтез інформації, тестування рівня фізичної підготовленості і вимірювання антропометричних даних, педагогічний експеримент, математичні методи обробки статистичних даних. У дослідженні взяли участь жінки 45-50 років (експериментальна група № 1 (n=12), що займається за програмою аеробного тренінгу і експериментальна група № 2 (N=12), що займається за програмою силового тренінгу).

Результати. Був проведений аналіз актуальних досліджень в області методики проведення силових тренувань і тренувань аеробного характеру з жінками середнього віку, що мають надлишкову масу тіла; розроблена програми занять силовим і аеробним тренінгом для жінок 45-50 років, що мають надлишкову масу тіла; проведено порівняльну оцінку впливу тренінгів різної спрямованості на показники маси тіла, об›єму талії та результати у функціональних тестах у жінок 45-50 років, які мають надлишкову масу тіла.

Висновок. Проведене дослідження показало, що жінки 45-50 років, які мають надлишкову масу тіла, можуть ефективно використовувати фізичне навантаження як засіб зниження симптомів клімаксу, особливо для нормалізації маси тіла. Педагогічний експеримент довів, що силовий і аеробний тренінг для жінок 45-50 років, що мають надлишкову масу тіла, що проводяться протягом 12 тижнів, 3 рази на тиждень по 90 хвилин сприяє зниженню маси тіла, зменшенню обсягу талії, поліпшенню функціональності. Отримані результати говорять про те, що для підвищення фізичної працездатності і зменшення обсягів талії у жінок 45-50 років, що мають надлишкову масу тіла, необхідно використовувати вправи аеробного характеру, а для розвитку сили – тренінг силового характеру 3 рази в тиждень по 90 хвилин протягом 12 тижнів і більше.

Особливості показників фізичної підготовленості веслярів-паралімпійців у веслуванні академічному

Олена Омельченко — 2025-08-27

Побудова тренувального процесу веслярів високої кваліфікації повинна враховувати усі види підготовки, але центральне місце вже ж таки займає фізична підготовка. Такий вид підготовки охоплює розвиток та вдосконалення загальних фізичних якостей, достатній рівень яких є основою успіху у будь- якому виді спорту. Цілеспрямований процес розвитку фізичних якостей та функціональних можливостей організму є центральним завданням тренувального процесу у веслуванні академічному. Також у веслуванні важливі конкретні фізичні якості, такі як сила, витривалість та координація.

Мета дослідження – визначити особливості показників загальної та спеціальної фізичної підготовленості висококваліфікованих веслярів-паралімпійців.

Методи дослідження. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури та мережі Інтернет, аналіз показників загальної та спеціальної фізичної підготовленості, методи математичної статистики.

Результати, які отримані в ході дослідження свідчать про те, що у групі спортсменів PR1, PR2 відзначаються кращі результати у тестах, де задіяні м’язи верхнього плечового пояса. В групі спортсменів PR3 результати тестування аналогічні нормативним показникам згідно Навчальної програми для ДЮСШ.

Висновки. Було проведено тестування групи спортсменів-паралімпійців національного рівня підготовки у складі 8 чоловіків та 7 жінок. Також спортсмени були розділені за гендерною ознакою та за видом уражень. Проведені тести були проаналізовані та порівнювались із нормативами тестів Навчальної програми для ДЮСШ, яка складена для здорових спортсменів. Аналіз отриманих результатів показав, що спортсмени з класифікацією PR1, PR2 мають значно кращі результати у вправах, де задіяні м’язи верхніх кінцівок. Спортсмени класу PR3 мали результати аналогічні нормативам Навчальної програми для ДЮСШ.

Вдосконалення спеціальної фізичної підготовленості кваліфікованих веслярів при використанні різних режимів тренувальних навантажень

Олена Омельченко — 2025-08-27

В статті розглянуто особливості використання різних режимів тренувальних навантажень для вдосконалення спеціальної фізичної підготовленості веслярів. З’ясовано, що використання різних режимів тренувальних навантажень позитивним чином вплинуло на вдосконалення фізичних якостей атлетів. Покращення зазнали витривалість, силова витривалість, силові якості.

Мета дослідження – науково обґрунтувати та експериментально перевірити методику вдосконалення спеціальної фізичної підготовленості кваліфікованих веслярів при використанні різних режимів тренувальних навантажень.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел, педагогічний аналіз і спостереження, педагогічний експеримент, педагогічне тестування, моніторинг тренувальної діяльності.

Результати. Встановлено, що під час розвитку та вдосконалення спеціальної фізичної підготовленості веслярів було використано різні режими тренувальних навантажень. Режими тренувальних навантажень було розподілено наступним чином: 50 % тренувань планувалось в анаеробному алактатному режимі енергозабезпечення, 25 % об’єму було відведено для тренувань в аеробному режимі енергозабезпечення, 25 % для тренувань в аеробно-анаеробному режимі енергозабезпечення.

Висновки. Проведене дослідження показало, що розвиток та вдосконалення сили та силових якостей, швидкості, координації та витривалості відіграє важливу роль на етапі спеціалізованої базової підготовки у веслуванні. Розроблена експериментальна методика вдосконалення спеціальної фізичної підготовленості веслярів мала позитивний ефект щодо покращення фізичних якостей. Завдяки використанню трьох блоків тренувальних режимів рівень спеціальної фізичної підготовленості веслярів, а саме витривалості, силової витривалості та силових якостей покращився.

Використання тренажерного обладнання у системі позаурочних занять для розвитку силових здібностей юнаків старших класів

Сергій Трачук — 2025-08-27

Сила – одна з провідних фізичних якостей людини, вона лежить в основі розвитку всіх інших рухових якостей. Її можна розвивати шляхом використання різних вправ, а саме: з обтяженням масою власного тіла, з обтяженням масою предметів, у подоланні опору еластичних предметів, у подоланні опору партнера, у само- опорі, на силових та ізометричних тренажерах.

Мета дослідження – визначити рівень розвитку силових здібностей у юнаків 10-11 класів за допомогою тренажерного обладнання в позаурочних формах занять.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення даних літературних джерел, фізіологічні методи дослідження; антропометричні методи дослідження; педагогічні методи дослідження; педагогічне тестування фізичної підготовленості; методи математичної статистики.

Результати роботи. Після занять у 15-річних середній рівень силових показників зріс до Me = 48,5 кг, а межі квартилів відповідно розширилися до LQ = 43.5 кг; UQ = 53.5. У групі 16-річних хлопців спостерігалася схожа тенденція: Me = 47.5 кг на початку з LQ = 42.5 кг; UQ = 50.5 кг, тоді як після занять медіана зросла до Me = 53.5 кг, а міжквартильний інтервал змістився до LQ = 49.5 кг; UQ = 57.0 кг. У вправі на тягу верхнього блоку до грудей юнаки 15 років показали медіанне значення Me = 29,0 кг до початку занять, з міжквартильним інтервалом LQ = 23.0 кг; UQ = 31.0 кг, що свідчить про широке розсіювання результатів і різний рівень фізичної підготовленості У 16-річних школярів спостерігалися вищі початкові показники (Me = 36.0 кг), які зросли до Me = 42.0 кг після занять. Межі квартилів змістилися з LQ = 33.0 кг; UQ = 41.0 кг до LQ = 41.0 кг; UQ = 48.0 кг, що підтверджує зростання загального рівня силової підготовки. У 15-річних імовірність того, що випадковий результат після тренування буде вищим за будь-який випадковий результат до тренування, становить 87.5 %. У 16-річних: така ймовірність ще вища – 93.75 %, що свідчить про майже максимальне покращення показників після завершення курсу. Ефект Кліфа становив Δ = 0.87 для 15-річних і Δ = 1.00 для 16-річних, що відповідає «дуже великому» практичному ефекту. Отже, запропонована програма тренувань забезпечує статистично достовірне й практично значуще підвищення силової підготовленості старшокласників.

Висновки. Дослідження достовірно довело ефективність систематичного використання тренажерного обладнання у позаурочних заняттях для розвитку силових здібностей юнаків 15–16 років. Усі п’ять тестованих вправ засвідчили суттєве підвищення медіанних показників, причому приріст сягав 5–9 кг залежно від віку й вправи. Розмір ефекту Кліфа в кожній вправі перевищив 0.87, а в чотирьох випадках досяг максимального значення 1.00, що відповідає «дуже великому» практичному ефекту.

Фізична активність і дзюдо в адаптації вимушених українських мігрантів у США

Ольга Черепєхіна — 2025-08-27

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку ефективних стратегій психофізіологічної адаптації українських громадян, які опинилися в умовах вимушеної міграції через війну, а також інтеграції спортивних практик, зокрема дзюдо, як засобу підтримки ментального здоров’я, соціальної взаємодії та тілесного відновлення в новому середовищі. Повномасштабна війна в Україні призвела до різкого зростання кількості мігрантів, включно з ветеранами спорту, які вимушено змінили країну проживання. В нових соціокультурних умовах постає потреба не лише у фізичній реабілітації, а й у психосоціальній адаптації спортсменів, що опинилися в умовах стресу, втрати спільнот і необхідності віднайдення ідентичності.

Мета дослідження – визначити вплив систематичних занять дзюдо під керівництвом україномовних тренерів-емігрантів на психофізіологічний стан та соціальну адаптацію вимушених українських мігрантів у США.

Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 204 особи віком від 21 до 58 років, вимушені українські мігранти, 102 особи – експериментальна група – регулярно займаються дзюдо у спортивних клубах США, 102 особи контрольна група. Опитувані заповнили SF-36 Health Survey (Short Form) та IPAQ-SF (International Physical Activity Questionnaire – Short Form).

Результати дослідження. Встановлено позитивний вплив систематичних занять дзюдо на психофізіологічний стан і рівень соціальної адаптації учасників в умовах вимушеної міграції. Програма тренувань, що поєднувала елементи внутрішньої дисципліни, дихальних практик та тілесно-ментальних модулів, виявилася ефективною навіть для осіб без попереднього професійного спортивного досвіду.

Висновки. Запропонований підхід до поєднання дзюдо як тілесної практики з методами самоспостереження і психорегуляції може стати інструментом соціальної адаптації та підтримки психофізичного здоров’я серед українських мігрантів. Такий підхід має потенціал для подальшої інтеграції в програми фізичної реабілітації та соціальної підтримки під час адаптації вимушених українських мігрантів у США.