Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини

Психолого-педагогічні умови забезпечення наступності здоров’язбережувальної освіти між закладом дошкільної освіти та початковою школою

Леся Галаманжук — 2026-01-30

Мета статті полягає в обґрунтуванні структури психолого-педагогічних умов наступності здоров’язбережувальної освіти дітей у закладі дошкільної освіти та загальної середньої освіти на етапі навчання у початковій школі.

Матеріал і методи дослідження. Досягнення мети відбувалося поетапно. Використовували адекватні методи дослідження, зокрема аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, теоретичне моделювання, анкетне опитування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. При цьому анкетування відбувалося за допомогою розробленої анкети, зміст якої спрямовувався на отримання інформації щодо складу педагогічних умов і структури наступності у здоров’язбережувальній освіті дітей. Крім цього з’ясовували характеристики, що є визначальними у зазначених педагогічних умовах.

Результати дослідження. Проведеним дослідженням на теоретичному рівні встановлено зростання значення неперервної здоров’язбережувальної освіти дітей. Дослідженням на емпіричному рівні виокремлено умови забезпечення наступності у такому процесі (єдність організаційно-педагогічних засад та підходів до формування програм і методик навчання; підготовка педагогів до вирішення проблеми наступності; врахування психофізіологічних вікових особливостей дітей; співпраця дошкільних та закладів початкової освіти; застосування інноваційних освітніх технологій). Встановлено, що елементами системи психолого-педагогічних умов наступності у здоров’язбережувальній освіті в закладі дошкільної освіти і початковій школі є мотиваційний, інтелектуальний, поведінковий. При цьому, психологічні умови виступають внутрішніми утвореннями дітей на етапі вступу до школи. Вони слугують основою для визначення педагогічних умов, що стосуються адекватних підходів до організації й упровадження освітнього процесу з формування знань, умінь, навичок здоров’язбережувального змісту.

Висновки. Педагог повинен забезпечити поступове зростання самостійності дитини. Використовуються для цього стимулювання, заохочення ініціативних дій дитини щодо здоров`язбережувальної поведінки, реалізація діяльності у нестандартних ситуаціях.

Показники відчуття ритму змагальних вправ спортсменів каратистів на етапі попередньої базової підготовки

Іван Мудрик — 2026-01-30

Розглянуто питання удосконалення технічної майстерності спортсменів каратистів на етапі попередньої базової підготовки. Важливість вдосконалення специфічних відчуттів зокрема відчуття ритму для успішного засвоєння техніки карате-до визначає актуальність наукового пошуку.

Мета дослідження полягала у визначенні показників відчуття ритму у спортсменів каратистів на етапі попередньої базової підготовки.

Матеріал та методи. Дослідження реалізовано на теоретичному та емпіричному рівні. На теоретичному застосовано аналіз та узагальнення наявних наукових даних. На емпіричному рівні здійснено педагогічний експеримент, результати якого опрацьовано з використанням методів математичної статистики. У досліджені приймали участь 60 спортсменів каратистів у віці 10-11 років, які тренуються на етапах попередньої базової підготовки.

Результати. Визначено ритмічні показники техніки змагальних вправ спортсменів-каратистів. Згідно отриманим даним, юні спортсмени з високою точністю відтворюють ритим однокомбінаційної змагальної вправи, тоді як відтворення ритму двох, трьох та чотирьох комбінаційної техніки спортсменами-каратистами має дещо нижчі показники. Установлені низькі показники відчуття ритму, як от велика абсолютна помилка відтворення заданого ритму або значне відхилення коефіцієнта ритму від еталонного свідчать про: можливу неправильну фіксацію рухових навичок, або недостатній розвиток кінестетичної чутливості, що є показником низької ефективності техніки у змагальних умовах.

Висновки: контроль показників ритму змагальних вправ, який реалізовано у проведеному дослідженні, дозволяє диференціювати тренувальні завдання і цілеспрямовано розвивати координаційні здібності спортсменів-каратистів. Отримані дані планується використати у якості основи для розробка програми удосконалення відчуття ритму змагальних вправ спортсменів каратистів на етапі попередньої базової підготовки.

Зміни у показниках фізичного стану здобувачок вищої освіти при використанні функціонального тренінгу з петлями TRX

Аліна Боднар — 2026-01-30

Мета дослідження полягала у визначенні впливу функціонального тренінгу з петлями TRX на фізичний стан здобувачок вищої освіти 1 курсу.

Матеріали і методи дослідження: У дослідженні брали участь 20 здобувачок вищої освіти 1 курсу Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка віком 17-18 років, які за станом здоров’я відносились до основної медичної групи. До початку експерименту респонденти не займалася жодним видом функціонального тренінгу. У процесі дослідження здобувачі не залучалися до жодних інших форм рухової активності. У ході дослідження використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури; педагогічні методи; медико-біологічні (антропометрія (маса тіла); динамометрії кисті, біоелектричного імпедансу за допомогою приладу OMRON Body Composition Monitor BF 511, пульсометрії, сфігмоманометрії, спірометрії). За допомогою цих методів визначали результати індексу маси тіла, проби Штанге і Генчи, життєвої ємності легень, проби Руф’є, відсотковий вміст жиру та скелетних м’язів. Отримані емпіричні дані опрацьовували адекватними методами математичної статистики, а для встановлення статистично значущої розбіжності значень показників, отриманих до та після експериментального впливу, було застосовано непараметричний критерій Вілкоксона р<0,05. Педагогічний експеримент проводився на базі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка протягом 1 семестру 2025-2026 н. р. під час занять з фізичної культури, а також секційних занять оздоровчого фітнесу. Розроблена програма включала заняття із застосуванням функціональних петель TRX за напрямки: Basic, Combo, що забезпечувало різнобічний вплив на системи організму та рухові здібності тих хто займається. Структура заняття складалася з 3-х частин: підготовчої (3-10 хв), що включала локальні (ізольовані) рухи частинами тіла, сполучення, рухи для великих м›язових груп; основної частини (30-40 хв) – тренування всього тіла та заключної (2-5 хв) – «глибокий стретчинг», вправи на гнучкість, загальна заминка.

Результати. У результаті занять з використанням функціональних петель TRX у з добувачок в ищої о світи 1 к урсу с постерігаються позитивні зміни у показниках фізичного стану, а саме: серцево- судинної та дихальної систем, силових показників, маси тіла, вмісту жирового та м’язового компонентів тіла. По закінченню експерименту показники ІМТ покращилися на 5.2 ± 3.7 кг/м². Відповідно у респондентів спостерігалось зниження маси тіла в середньому від 3 до 4 кг. Проба Штанге та Генчи покращилися в середньому на 3 с та 12 с відповідно. Показники ЖЄЛ збільшилися в середньому на 580 мл. Показники індексу Руф’є знизились на 5.1 ± 1,2 у.о. Динамометрія правої і лівої кисті покращилася на 5.5 ± 2.1 кг та 5.8 ± 2.7 кг відповідно. Показники силового індексу покращилися на 6.35 %. Показники жирового компоненту тіла знизилися на 4.3±0.2 %. Приріст м’язового компоненту покращився 3.2±2.6 %.

Висновок. Отримані результати свідчать про позитивний вплив функціонального тренінгу з використанням петель TRX на фізичний стан здобувачок вищої освіти I курсу. Системне покращення антропометричних, функціональних та силових показників свідчить про високу методичну цінність включення таких програм до процесу фізичного виховання у закладах вищої

Фізичний розвиток хлопчиків 11-14 років – учасників шкільної секції з боксу

Владислав Вєтошкін — 2026-01-30

Сучасна система фізичного виховання потребує впровадження індивідуалізованого підходу для оптимізації фізичного розвитку та зміцнення здоров’я школярів. Особливої уваги набуває врахування соматотипу як генетично зумовленої ознаки в процесі занять шкільним спортом, зокрема боксом, у середньому шкільному віці, який є важливим періодом для фізичного розвитку.

Мета дослідження – визначити особливості фізичного розвитку хлопчиків 11-14 років, які займаються у шкільній секції з боксу, враховуючи приналежність до певного соматотипу.

Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 52 хлопчики віком 11-14 років, які відвідували секцію боксу у закладі загальної середньої освіти. Для визначення соматотипу використано модифіковану схему Штефко- Островського. Оцінку функціонального стану проводили на початку та наприкінці навчального року, застосовуючи метод пульсометрії, динамометрії, спірометрії, а також пробу Мартіне-Кушелевського та індекси (маси тіла, життєвий, силовий, Робінсона). Одержані дані були представлені за використанням методів математичної статистики.

Результати. Встановлено, що систематичні заняття боксом забезпечують стійкий результат, який посилюється з віком і має специфічний характер для кожного соматотипу. Спільною тенденцією для всіх груп став статистично значущий приріст показників життєвої ємності легень та кистьової динамометрії. Найбільш гармонійний розвиток та високу адаптацію до навантажень продемонстрували представники м’язового і торакального типів. У хлопчиків астеноїдного типу зафіксовано покращення економiзації функції серцево-судинної системи.

Висновки. Експериментально підтверджено, що адаптаційні зміни у хлопчиків однакового віку під впливом фізичної активності у шкільній секції з боксу відзначаються особливостями, що пов’язані з приналежністю до певного соматотипу. Отримані результати свідчать про необхідність індивідуалізації тренувальних програм, особливо для представників дигестивного соматотипу, адже вони відзначалися найнижчою ефективністю адаптації до стандартних навантажень.

Особливості вияву функціональних характеристик підлітків протягом навчального року

Вʼячеслав Гаврилюк — 2026-01-30

Сучасна практика фізичного виховання потребує переходу від уніфікованих підходів до стратегії персоналізації, що дозволяє максимально реалізувати потенціал кожного учня. Одним із найперспективніших критеріїв такої диференціації є соматотип як генетично детермінована ознака, що визначає специфіку морфологічного та функціонального розвитку організму підлітків.

Мета дослідження – визначити особливості зміни функціональних характеристик хлопчиків – учнів основної школи.

Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 79 хлопчиків (учнів 5, 7 та 9 класів), які належали до основної медичної групи. Діагностику конституційного типу здійснювали за модифікованою методикою Штефко-Островського. Для оцінки функціонального стану застосовували методи пульсометрії, динамометрії, спірометрії, пробу Мартіне-Кушелевського, а також розрахунок індексів (маси тіла, життєвого, силового, Робінсона). Дослідження проводили на початку та в кінці навчального року з використанням методів математичної статистики.

Результати. Встановлено загальну вікову тенденцію до статистично значущого приросту показників динамометрії та життєвої ємності легень у всіх вікових групах незалежно від конституції. Водночас виявлено особливості розвитку досліджуваних характеристик: представники м’язового типу демонструють найкращі адаптаційні можливості та силові характеристики, представники астеноїдного типу – найекономічнішу діяльність серцево-судинної системи, дигестивного типу – попри високі результати в абсолютних значеннях м’язової сили, виявляють найнижчу функціональну ефективність м’язової та дихальної систем та тривале відновлення працездатності. Найбільше розбіжностей результатів виявлено у представників астеноїдного та дигестивного соматотипів.

Висновки. Необхідно враховувати особливості стану розвитку функціональних характеристик підлітків при визначенні спрямованості фізичного навантаження та його параметрів. Важливим є також урахування отриманих даних при модернізації змісту уроків фізичної культури підлітків та розробленні диференційованих нормативів оцінки функціональних характеристик та показників фізичної підготовленості.

Особливості антидопінгової освіти у спорті в Україні (на матеріалі опитування спортсменів)

Мирослав Дутчак — 2026-01-30

Освіта є ключовим інструментом профілактики порушень антидопінгових правил і формування культури «чистого спорту». З огляду на підходи до оновлення Всесвітнього антидопінгового кодексу та міжнародного стандарту з освіти, вивчення стану та проблем антидопінгової освіти в Україні набуває особливої актуальності. Розуміння реального рівня обізнаності спортсменів, джерел отримання знань і освітніх потреб є важливим підґрунтям для модернізації національної системи антидопінгової просвіти.

Мета й методи. Метою дослідження було визначення ставлення спортсменів до сучасного стану, позитивних і проблемних аспектів, а також можливих напрямів удосконалення антидопінгової освіти у спорті в Україні. Опитування 434 спортсменів різних видів спорту проводилося онлайн (Google Forms).

Результати роботи. Первинні антидопінгові знання формуються переважно з неформальних джерел – від тренерів, медіа та соціальних мереж. Понад половина спортсменів брали участь в освітніх програмах, найчастіше на базі платформи ADEL WADA. Поширеними формами навчання є цифрові тренінги та лекції, проте найбільш ефективними спортсмени вважають практичні заняття, інтерактивні тренінги й ігрові методики. Основними темами залишаються цінності «чистого спорту» та наслідки використання допінгу, водночас процедурні питання (ADAMS, TUE, допінг-контроль) висвітлюються недостатньо. Найефективнішими каналами інформування визначено YouTube, Instagram і Telegram.

Ключові висновки. Виявлено високий рівень зацікавленості спортсменів у здобутті антидопінгових знань та усвідомлення важливості освітнього компоненту в системі протидії допінгу. Необхідним є створення багаторівневої, диференційованої системи антидопінгової освіти, що поєднує цифрові технології з інтерактивними методами, а також посилення ролі НАДЦ, спортивних федерацій і закладів освіти у формуванні культури «чистого спорту».

Аналіз особливостей рухової активності та якості життя здобувачів в умовах воєнного стану

Олена Клюс — 2026-01-30

Рухова активність є ключовим чинником підтримки фізичного здоров’я, психологічного благополуччя та соціальної активності молоді. Сучасні наукові дослідження засвідчують стійку тенденцію до зниження рівня рухової активності, яка особливо загострюється в умовах воєнного стану.

Мета дослідження – визначити особливості рухової активності здобувачів вищої освіти та здійснити оцінку якості їхнього життя в умовах воєнного стану.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та отримання емпіричних даних було використано комплекс методів. На емпіричному рівні застосовувалися соціологічні методи, зокрема письмове опитування з використанням спеціально розробленої анкети, спрямованої на визначення особливостей рухової активності здобувачів. Для оцінювання когнітивного компонента суб’єктивного благополуччя використовувалася україномовна версія опитувальника Satisfaction With Life Scale (SWLS). З метою комплексної оцінки стану здоров’я та якості життя до анкети були включені додаткові блоки, сформовані на основі опитувальника 36-Item Short Form Survey Instrument (SF-36). Для обробки та аналізу отриманих даних застосовувалися методи математичної статистики. Під час опрацювання наукових джерел використовувалися методи аналізу, систематизації, узагальнення та теоретичного моделювання. У дослідженні взяли участь 170 здобувачок першого року навчання віком 17 ± 0.5 року, які належали до основної медичної групи.

Результати дослідження. Встановлено, що 89 % респонденток добре обізнані щодо значення рухової активності та вважають її важливою для збереження здоров’я й психологічного стану, проте регулярність і тривалість занять є недостатніми. Найбільш привабливими видами фізичної активності для дівчат є ігрові види спорту та туризм. Якість життя опитаних загалом характеризується відносною стабільністю, однак має низку проблемних аспектів. Більшість респонденток (65 %) позитивно оцінює своє життя, тоді як 35 % відчувають певне незадоволення. Самооцінка стану здоров’я у 85 % здобувачок є доброю або посередньою. Разом із цим у 70 % респонденток зафіксовано помірні, а у 29 % – виражені обмеження рухової активності, що негативно впливає на виконання повсякденних справ. Лише 29 % опитаних не відчувають впливу стану здоров’я на щоденну діяльність, тоді як більшість респонденток зазначає обмеження різного ступеня (від 25 % до 75 %).

Висновки. Незважаючи на високий рівень обізнаності здобувачок щодо значення рухової активності, її фактичний рівень залишається недостатнім і супроводжується обмеженнями повсякденної діяльності. Отримані результати обґрунтовують необхідність упровадження комплексних програм фізичного виховання, спрямованих на підвищення рухової активності та покращення якості життя здобувачів вищої освіти в умовах воєнного стану.

Структура мотивації студентської молоді Китаю до занять оздоровчо-рекреаційною руховою активністю на човнах «Дракон»

Цзяле Лю — 2026-01-30

Мета дослідження полягає у виявленні структури та типологічних особливостей мотивації студентської молоді Китаю до занять веслуванням на човнах «Дракон» як засобу оздоровчо-рекреаційної рухової активності.

Матеріали та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 267 студентів закладів вищої освіти Китаю (18–20 років). Анкетування здійснювалася за допомогою опитувальника «Behavioral Regulation in Exercise Questionnaire-2». Статистичний аналіз включав перевірку розподілу за критеріями асиметрії та ексцесу, параметричний аналіз (ANOVA), ієрархічну кластеризацію та розрахунок індексу відносної автономії (RAI).

Результати дослідження. Доведено статистичну валідність даних та наближеність розподілів до нормального закону. Встановлено, що у структурі мотивації домінують автономні форми регуляції (внутрішня та ідентифікована) за мінімальних значень амотивації, що свідчить про високий рівень усвідомленості та емоційної привабливості веслування. Шляхом кластерного аналізу диференційовано три типи мотиваційних профілів: «ресурсний» (94,3% осіб із позитивним RAI, висока автономність), «виконавчий» (стабільна, але помірна залученість) та «пасивний» (група ризику з найвищим рівнем амотивації). Встановлено, що основними детермінантами залученості є внутрішні чинники (задоволення, сенс діяльності), тоді як параметри зовнішньої та інтроєктованої регуляції залишаються інваріантними для всієї вибірки (n=267), що підкреслює другорядну роль зовнішнього тиску у формуванні стійкого інтересу до оздоровчо-рекреаційної рухової активності.

Висновки. Доведено, що веслування на човнах «Дракон» виступає потужним ресурсом формування автономної мотивації завдяки поєднанню командної взаємодії та емоційного задоволення. Обґрунтовано необхідність впровадження диференційованих стратегій у процес ОРРА: актуалізація смислоутворювальних мотивів для «пасивного типу», зміцнення командної ідентичності для «виконавчого» та делегування автономії для представників «ресурсного типу».

Особливості змін у фізіологічних характеристиках китайських учнів 5-6 класів при використанні традиційного змісту фізичного виховання протягом навчального року

Tимур Maцієвич — 2026-01-30

Вивчали вплив традиційного змісту фізичного виховання на фізіологічні характеристики китайських дітей, які є учнями 5-6 класів приватного закладу загальної середньої освіти. Мета дослідження полягала у встановленні особливостей зміни фізіологічних характеристик означеного контингенту учнів, які використовували традиційний для цього закладу освіти зміст фізичного виховання у визначених формах його організації.

Матеріал та методи дослідження. У експерименті взяли участь 40 китайських учнів п’ятих та 38 – шостих класів віку 10-11 і 11-12 років відповідно. У кожній віковій групі було порівно дівчаток і хлопчиків, їхній вибір відбувався методом випадкової вибірки. Визначали результати у фізіологічних характеристиках (життєвій ємності легень, частоті серцевих скорочень у спокої, систолічному і діастолічному артеріальному тискові, а також індексах, що широко використовуються дослідниками для оцінювання стану функціонування систем організму (життєвий, силовий, Робінсона і Руфф’є).

Результати. На початку навчання у 5 та 6 класах дівчатка, а також хлопчики, відзначалися, переважно середнім і нижчим від середнього рівнями розвитку більшості досліджуваних характеристик. Протягом навчання у 5 класі суттєво зросла спроможність дівчаток і хлопчиків споживати кисень, ефективність роботи серцево-судинної системи після фізичного навантаження і після відпочинку. Але в дівчаток погіршилася на 9.7 % діяльність серця у спокої, тоді як у хлопчиків зросла на 21.5 % фізична працездатність, але зменшилася на 23.2 % спроможність накопичувати структурні енергетичні потенціали (р ˂0.000). У всіх під час навчання в 6 класі підвищилася ефективність діяльності серцево- судинної системи після навантаження і після відпочинку. У дівчаток додатково поліпшилася діяльність серця у спокої і спроможність дихальної системи в забезпеченні організму киснем, у хлопчиків – фізична працездатність, діяльність нервово-м’язової системи і спроможність організму накопичувати енергетичні структурні потенціали.

Висновки. Отримані дані необхідно враховувати вчителю фізичного виховання при плануванні педагогічних впливів для більшого ефекту в поліпшенні фізіологічних характеристик учнів 5 і 6 класів на заняттях із фізичної культури.

Структура та особливості інтересу дітей із вадами слуху до рухової активності у різних формах

Артем Почтарьов — 2026-01-30

При вирішенні великого комплексу різних за змістом завдань рухова активність для дітей із вадами слуху є ще більш необхідною, ніж для дітей без порушень розвитку. У зв’язку з цим продовжує залишатись актуальною проблема посилення інтересу та бажання дітей із вадами слуху до рухової активності.

Мета дослідження – вивчити стан сформованості інтересу і бажання дівчаток 11-12 років із вадами слуху до використання різних видів рухової активності у позаурочний час та особливості цієї активності.

Під час дослідження було використано загальнонаукові методи (аналіз, узагальнення, систематизацію, теоретичне моделювання), педагогічні (експеримент), математичної статистики, але провідним було письмове опитування за розробленою анкетою закритого типу. Вивчали результати письмового опитування за розробленою анкетою 58 дівчаток 11-12 років (11.3±0.6), які мали вади слуху і були ученицями спеціальних шкіл, що надають освітні послуги із загальної середньої освіти.

Результати дослідження показали, що подобаються уроки фізичної культури 86.2 % дівчаток із вадами слуху; 81 % на них бажає використовувати рухливі ігри, 25.9 % – бадмінтон, 17.2 % – інші спортивні ігри, 13.8 % – гімнастичні вправи, решта – інші види. Дівчатка мають інтерес і бажання використовувати елементи бадмінтону на уроках, але тільки 3.4 % добре грають, 12 % мають окремі вміння, 17.2 % не вміють грати, але мають велике бажання опанувати гру, але найбільше (62.1 %) не визначилися з відповіддю. З’ясували, що дієвими у формуванні мотивації можуть стати різні відеоматеріали, відповідна діяльність батьків, залучення дівчаток до участі в змаганнях із улюбленого виду спорту.

Висновки. Отримані дані свідчать про необхідність наявну рухову активність дівчаток у позаурочний час урізноманітнити вправами з бадмінтону, використовуючи для цього відповідні домашні завдання, проведення бесід із батьками і вихователями у напрямі активізації їх діяльність з посилення інтересу дітей до бадмінтону.

Особливості вияву основних компонентів фізичної підготовленості підлітків

Андрій Сабов — 2026-01-30

Фізична підготовка та її результати продовжують залишатися важливою складовою компетентностей, визначених новою українською школою як першочергові для формування в учнів. Увага до такої підготовки, але передусім до параметрів навантаження, зростає у підлітковий період, а значить потребує дієвих рекомендацій. Мета – встановити особливості вияву рухових якостей, як компонентів фізичної підготовленості хлопчиків у період 13-15 років.

Матеріал і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 154 хлопчики, його тривалість – два навчальних роки. У жодного не було застережень щодо використання різних параметрів рухової активності у зв’язку зі станом здоров’я. та іншими характеристиками, що вимагали обмеження такої активності. Вивчали дані 14 показників, що характеризували основні компоненти фізичної підготовленості. Для отримання таких даних використали добре відомі рухові тести, що широко використовується у практиці рухової активності, відповідають вимогам надійності й інформативності. Тестування відбувалося на початку (вересень) та наприкінці (травень) навчального року.

Результати. В однорідній за статтю і віком вибірці індивідуальні результати хлопчиків практично в кожному показнику істотно відрізнялися між собою. Із віком така розбіжність поглиблюється: зросла кількість показників, у яких Min та Max значення відрізнялися найбільше, – з двох у 13 років до п’яти у 15 років. У кожному віці періоду 13-15 років розподіл індивідуальних результатів хлопчиків виявляв загальну тенденцію: він відрізнявся від нормального практично в усіх показниках, за винятком окремих випадків. Останні формували вікові особливості вияву досліджуваних компонентів: 13 років – розподіл значень у 12-ти з усіх 14-ти показників відрізнявся від нормального, як за W-критерієм, так і критерієм Колмогорова-Смирнова; виключенням були координація у балістичних рухах на дальність провідною рукою та координація в акробатичних рухових діях. У 14 років відмінним від нормального розподілом відзначалися всі 14 показників, у 15 років – 12, але які відрізнялися від встановлених у 13 років; такими були рухливість у поперековому відділі хребта та плечових суглобах.

Висновки. Виявлену мультимодальність необхідно враховувати при опрацюванні даних, що описують функціональні, рухові, морфологічні характеристики дітей, підлітків, молоді певних статі та віку, а також програм рухової активності різної спрямованості. Інший, але не менш важливий аспект урахування виявлених особливостей, полягає в усуненні мультимодальності задля досягнення однорідності сформованої вибірки хлопчиків 13-15 років шляхом урахування комплексу різних особливостей індивіда, використовуючи для цього ознаки, що належать до генетичних маркерів.