Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини

Мотиваційні чинники залучення дітей 3–6 років до художньої гімнастики в умовах освітнього процесу

Ольга Квач — 2025-10-31

Для багатьох дітей дошкільного віку систематичні заняття художньою гімнастикою є однією з перших форм організованої фізичної активності, яка поєднує оздоровчі, виховні та естетичні цілі.

Мета роботи – визначити мотиваційні чинники, які сприяють залученню дітей віком 3–6 років до занять художньою гімнастикою в умовах освітнього процесу.

Методи дослідження. У дослідженні застосовано комплекс загальнонаукових та емпіричних методів. На теоретичному рівні використовувались методи аналізу, синтезу, узагальнення та інтерпретації наукових джерел. Емпірична частина включала анкетування батьків (n = 48), напівструктуровані інтерв’ю з тренерами (n = 3), а також педагогічне спостереження за емоційно- мотиваційними проявами дітей під час тренувань у початкових групах Комлексної дитячо-юнацької спортивної школи (КДЮСШ) Славутицької міської ради (до січня 2022 року). Отримані кількісні дані оброблено за допомогою методів описової статистики.

Результати дослідження. Результати показали, що ключовими зовнішніми мотивами вибору художньої гімнастики для дитини батьки називали поєднання фізичного та естетичного розвитку, формування дисципліни та культури рухів. Водночас, у дітей домінували внутрішні мотиви, пов’язаніз інтересом до руху, задоволенням від занять, бажанням наслідувати тренера або бути частиною групи. Емоційна реакція дітей на тренування переважно мала позитивне забарвлення, що фіксувалося як у відповідях батьків, так і під час спостережень. Педагогічний стиль тренера, що включав індивідуалізацію, схвалення та ігрові елементи, істотно впливав на стійкість мотивації дитини.

Висновки. Отримані результати підкреслюють важливість раннього виявлення мотиваційних ресурсів у роботі з дітьми дошкільного віку та необхідність відповідного педагогічного підходу, що враховує як потреби дитини, так і цінності родини. Оптимальне поєднання зовнішніх та внутрішніх чинників сприяє підвищенню ефективності освітньо-спортивного впливу та формуванню тривалої зацікавленості у фізичній активності.

Вплив регулярних занять бігом підтюпцем на стан здоров’я і рівень фізичної підготовленості жінок різного віку з надмірною масою тіла

Ольга Самолюк — 2025-10-31

Проблема збереження і примноження здоров’я жінок актуальна протягом багатьох років. Одним з головних факторів, що впливають на стан систем організму, є наявність або відсутність надлишкової маси тіла. На сьогоднішній день у людей різного віку і рівня фізичної підготовленості все більшої популярності набуває біг підтюпцем як засіб поліпшення якості життя. Фахівці сходяться на думці про те, що в різному віці існують свої особливості організму, які необхідно враховувати при організації занять фізичними вправами. Залишається невизначеність щодо відмінності ефекту від занять бігом підтюпцем на показники здоров’я і рівень фізичної підготовленості у жінок першого і другого періоду зрілого віку.

Мета дослідження: вивчення ефекту від застосування тренувальних занять на основі бігу підтюпцем протягом 12 місяців 3 рази на тиждень на показники здоров’я і фізичної підготовленості у жінок 22-26 років і 48-54 років.

Матеріали і методи дослідження. аналіз і синтез даних наукових джерел, тестування рівня фізичної підготовленості, вимірювання антропометричних даних і фізіологічних показників, педагогічний експеримент, математичні методи обробки статистичних даних. У дослідженні взяли участь жінки, які мають надлишкову масу тіла і займаються єдиною програмою бігом підтюпцем: експериментальна група №1 (N=12) – 22-26 років і експериментальна група №2 (N=15) – вік 48-54 роки).

Результати. Був проведе аналіз актуальних досліджень в області оздоровчих занять фізичними вправами аеробного характеру з жінками різного віку, що мають надлишкову масу тіла; розроблена єдина програма занять бігом підтюпцем для жінок зрілого віку, що мають надлишкову масу тіла; проведена оцінка впливу тривалих регулярних занять бігом підтюпцем на показники здоров’я і фізичної підготовленості у жінок різних вікових груп.

Висновок. Проведене дослідження показало, що вік жінок, які мають надлишкову масу тіла, впливає на продуктивність занять бігом підтюпцем. Застосування програми тренувальних занять на основі бігу підтюпцем може сприяти достовірному поліпшенню гармонійності статури, якості дихання, збільшення сили, спритності, гнучкості і фізичної працездатності у жінок 22-26 років і 48-54 роки, що мають надлишкову масу тіла. Більш виражений ефект при рівних умовах занять у жінок молодого віку (зниження маси тіла, поліпшення якості дихання, підвищення сили, спритності і фізичної працездатності).

Особливості постуральної стабільності у фізично здорових дітей та з особливими освітніми потребами за результатами спеціальної інструментальної фіксації

Lei Shi — 2025-10-31

У статті розглянуто дані про валідність та надійність розробленого software and hardware complex для фіксації результатів учнів 14-17 років здорової популяції та з особливими освітніми потребами у тесті на постуральну стабільність.

Мета дослідження полягала в експериментальному визначенні відповідності метрологічним вимогам програмно-апаратного комплексу, розробленого на основі новітньої електроніки для фіксації результатів підлітків і молоді різних нозологічних груп у тесті на постуральну стабільність.

Матеріал та методи. У дослідженні взяли участь 34 дівчинки, 34 хлопчика з особливими освітніми потребами та 24 дівчинки, 22 хлопчики здорової популяції; вік усіх був у межах від 14,5±0,4 до 15,1±0,3 років. Розроблений комплекс використовували для фіксації результатів у BESS, який дозволяє оцінювати у різних групах населення стан розвитку постуральної стабільності. Визначали надійність та критеріальну валідність розробленого комплексу та традиційного способу фіксації результатів у тесті. Аналізували окремо дані дівчаток і хлопчиків здорової популяції, а також із особливими освітніми потребами внаслідок захворювань серцево-судинної та нервової систем.

Результати. Дані експерименту свідчили про розбіжність значень надійності, валідності у випадку фіксації результатів у BESS традиційно та з використанням розробленого комплексу. Так у першому випадку в дівчаток і хлопчиків зі здорової популяції надійність була середньою (rtt відповідно від 0.355 до 0.611, від 0.342 до 0.617), валідність – переважно низькою (rtt від 0.182 до 0.343, від 0.182 до 0.331). Використання розробленого комплексу забезпечило високий рівень надійності (у дівчаток її характеризували rtt від 0.901 до 0.951, у хлопчиків – від 0.902 до 0.954) та середній – валідності (rtt від 0.591 до 687 та від 0.601 до 0.687). Аналогічними рівнями, за винятком значень коефіцієнтів кореляції, відзначалася надійність і валідність фіксації результатів у дівчаток із захворюваннями серцево-судинної та нервової систем, а також хлопчиків.

Висновки. Використання дівчатками 14-17 років зі здорової популяції та з особливими освітніми потребами внаслідок захворювань серцево-судинної і нервової систем, так само як і хлопчиками, відзначалося практично однаковими значеннями валідності й надійності. Але в усіх випадках розроблений комплекс фіксації результатів у BESS переважав традиційний (візуальний) спосіб. Об’єктивна, точна і надійна інформація, отримана від розробленого комплексу може суттєво підвищити дієвість персональних програм фізичної активності з поліпшення у підлітків і молоді постуральної стабільності.

Виявлення стресостійкості та інтересу студенток до занять плаванням у процесі фізичного виховання

Олена Клюс — 2025-10-31

Актуальність дослідження визначається сучасними соціально- освітніми викликами, зокрема зниженням рівня рухової активності студентів, високим рівнем стресових навантажень та недостатнім формуванням навичок саморегуляції, що негативно впливають на фізичний, психоемоційний та соціальний стан молоді. У сучасних умовах воєнного стану, підвищеної психоемоційної напруги та обмежених ресурсів для організації фізичної активності проблема підтримки здоров’я студентів набуває особливої важливості.

Мета дослідження – є виявлення рівня стресостійкості здобувачів вищої освіти, визначення їхнього інтересу до занять плаванням під час занять з фізичної культури та з’ясування чинників, що впливають на формування мотивації до цього виду фізичної активності.

Методи дослідження. Для одержання необхідних даних, як визначальної умови досягнення такої мети, було використано комплекс адекватних методів дослідження. Із таких, що реалізовувалися під час дослідження на емпіричному рівні, були письмове опитування (з використанням розробленої нами анкети), а також анкетне опитування для виявлення стресостійкості та методи математичної статистики. Під час опрацювання різних джерел інформації було використано метод аналізу, систематизації, узагальнення, теоретичного моделювання. Участь у дослідженні взяли 228 здобувачів вищої освіти першого та другого років навчання жіночої статі, віком 17,8 ± 0,5 року. Усі вони належали до основної медичної групи.

Результати дослідження показали, що більшість респондентів позитивно ставляться до занять фізичною культурою, однак фактична активність у плаванні залишається низькою. Основними мотивами для занять є покращення здоров’я, підвищення фізичної форми та отримання позитивного емоційного ефекту, тоді як головними перешкодами виступають нестача часу, страх води, відсутність належних умов для занять, недостатній рівень навичок та обмежений доступ до басейнів. Також виявили, що понад 79 % студенток перебувають у стані підвищеного стресу різного ступеня, що свідчить про доцільність використання плавання як ефективного засобу психофізіологічної регуляції та розвитку адаптаційних резервів організму.

Висновки отримані дані підкреслюють необхідність впровадження комплексних програм, спрямованих на формування мотивації до регулярних занять плаванням, підвищення рівня фізичної культури, розвитку стресостійкості та навичок саморегуляції студентів. Результати дослідження також демонструють важливість інтеграції практичних та теоретичних компонентів навчання з фізичної культури, що дозволяє підвищити зацікавленість студенток у заняттях, сформувати усвідомлене ставлення до власного здоров’я та забезпечити комплексний підхід до фізичної та психоемоційної реабілітації молоді в умовах сучасних соціально-освітніх викликів.

Формувальне оцінювання як інструмент підвищення мотивації до занять фізичною культурою

Жанна Цимбалюк — 2025-10-31

У сучасних умовах зниження рівня фізичної активності здобувачів освіти та збільшення часу, проведеного за гаджетами, надзвичайно гостро постає питання формування стійкої мотивації до занять фізичною культурою. Одним із перспективних напрямів вирішення цієї проблеми є впровадження формувального оцінювання в освітній процес. Формувальне оцінювання, що орієнтоване на зворотний зв’язок, самоаналіз та індивідуальний прогрес, має значний потенціал як мотиваційний інструмент у навчанні фізичної культури.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку педагогічних підходів, які б ефективно активізували здобувачів, за- лучали їх до навчального процесу та сприяли формуванню внутрішньої мотивації до фізичних вправ і здорового способу життя.

Метою дослідження є виявлення ефективності формувального оцінювання як чинника підвищення мотивації учнів до участі в уроках фізичної культури.

Матеріал та методи дослідження. У дослідженні взяли участь учні 7-х класів (віком 12-13 років), які були розподілені на експериментальну (22 особи) та контрольну (19 осіб) групи. Для оцінювання мотивації використовувався опитувальник PALMS (Physical Activity and Leisure Motivation Scale), що включає вісім мотиваційних шкал: розвиток навичок, задоволення, змагання/досягнення, фізичне здоров’я, психологічні переваги, зовнішні заохочення, соціальна взаємодія, контроль ваги. Протягом одного семестру в експериментальній групі застосовувалося формувальне оцінювання, яке включало елементи самооцінювання, взаємооцінювання, індивідуальний зворотний зв’язок та цифрові засоби фіксації прогресу. Аналіз даних проводився з використанням непараметричних статистичних методів (критерій Вілкоксона), рівень значущості визначено як p < 0.05.

Результати дослідження. Отримані результати засвідчили статистично достовірне зростання показників мотивації в експериментальній групі за такими шкалами: розвиток вмінь, змагання / досягнення, зовнішні заохочення, соціальна взаємодія, контроль ваги. У контрольній групі достовірних змін не зафіксовано. Найбільш виражені позитивні зрушення спостерігались у дівчаток за шкалами розвитку навичок та контролю ваги, що може свідчити про високу чутливість до особистісно орієнтованих форм оцінювання. Встановлено, що впровадження формувального оцінювання активізує внутрішню мотивацію учнів, підвищує зацікавленість до навчального процесу та сприяє формуванню позитивного емоційного ставлення до занять фізичною культурою.

Висновки. У підсумку можна констатувати, що формувальне оцінювання є ефективним педагогічним засобом підвищення навчальної мотивації в галузі фізичної культури. Отримані результати узгоджуються з положеннями теорії самодетермінації, згідно з якою створення умов для розвитку автономії, компетентності та соціальної взаємодії сприяє зростанню внутрішньої мотивації. З огляду на це доцільно впроваджувати формувальне оцінювання як складову системної інноваційної практики у шкільному курсі фізичної культури.